Бойко Вадим Яковлевич

Закладки
Рейтинг: 8.22   
Пол: мужской   
Об авторе

Бойко Вадим Якович - прозаїк, народився 27 лютого 1926 р. в с. Селезенівка Сквирського району на Київщині в родині сільських вчителів. Закінчив Київський інститут фізичної культури. Учасник війни. Нагороджений орденом “За мужність” (ІІІ ст.). Автор книжок “Слово після страти”, “Якщо на землі є пекло”, “Сповідь страченого”, “Незабутнє”. Твори перекладалися російською, угорською, словацькою, французькою мовами.

После казни

серия книг

Слово после казни

После казни [1]
Слово после казни - Бойко Вадим Яковлевич

В зеленом скверике гуляла молодая холеная немка с ребенком лет пяти. Нарядная девочка, казалось, излучала тихое счастье. На ней была белоснежная пелеринка, белые гольфы со шнурками и пушистыми шариками, крохотные туфельки. Волна льняных кудряшек, опадавших на плечи, и большие голубые банты оттеняли васильковый цвет ее глаз. Она чем-то напоминала красивую порхающую бабочку. Заключенные зачарованно смотрели на них, и, наверное, не один с горькой болью вспомнил свою жену, детей... — Куда они идут? — …

Читать книгуСкачать книгу

Слово після страти

После казни [1]
Слово після страти - Бойко Вадим Яковлевич

— Молодці! Хайль Гітлер! — гаркнув надтріснутим голосом офіцерик. — Хайль! Хайль! Хайль! — істерично загорлали гітлерюгендівці. — У-у, собаки! — вилаявся високий сутулуватий в’язень, витираючи на обличчі кров. — Ні, голубе, це не те слово, — розсудливо мовив його сусіда. — Собака — друг людині, а ці... — Ім глайшріт марш! [2] — скомандував офіцерик. Заторохтіли барабани, і збуджені, задоволені собою юнаки гордо закрокували вулицею. А ми, стомлено переставляючи ноги, побрели далі. Мені тільки здалося, …

Читать книгуСкачать книгу

Якщо на землі є пекло.

После казни [2]

Одразу за лісом Володі вдарила у вічі моторошна картина: неозора пагорбиста місцевість, ніби незвичайне гігантське кладовище, де замість могил — величезні пеньки. Це рештки суцільної вирубки лісу. Поле оточене автоматниками й кулеметниками, а коло пеньків, скільки й глянеш, копошаться смугасті в’язні — викорчовують. В’язнів тут тисячі. Раз по раз лунають короткі автоматні черги: добивають охлялих, вимучених страдників, які не можуть упоратися з пнями. Це поле смерті. Так його називають і в’язні, …

Читать книгуСкачать книгу