Виводили з села

Закладки
Читать
Cкачать
A   A+   A++
Размер шрифта
Виводили з села - Стефанык Василь

Отрывок из книги

Василь Семенович Стефаник Василь Семенович Стефаник Виводили з села Над заходом червона хмара закаменіла. Довкола неї заря обкинула свої біляві пасма, і подобала та хмара на закервавлену голову якогось святого. Із-за тої голови промикалися проміні сонця. На подвір'ї стояла гурма людей. Від заходу било на них світло, як від червоного каменя,- тверде і стале. З хорім іще сипалося багато народу. Як від умерлого - такі смутні виходили. За людьми вийшов молоденький парубок із обстриженою головою. Всі на нього дивилися. Здавалося їм, що та голова, що тепер буяла у кервавім світлі, та має впасти з пліч - десь далеко на цісарську дорогу. В чужих краях, десь аж під сонцем, впаде на дорогу та буде валятися. Мама стояла на порозі. - Ти вже йдеш, синку? - Йду, мамо. - А ти ж на кого нас покидаєш? Жінки заплакали, сестри руки заломали, а мама била головою до одвірка. Підійшов до сина тато. - Сідаймо, синку, на фіру, бо колію спізнимо. - Ще цу ніч переначуй у мене, синку. Я тебе так гірко пістувала, …