Басараби

Закладки
Читать
Cкачать
A   A+   A++
Размер шрифта
Басараби - Стефанык Василь

Отрывок из книги

- А як тобі подієся така завороть у голові, та чому ти жінці не скажеш, чому до церкви не підеш? - То пусте, бабо. Як вони обсядуть, то вони не пустять мене кроком від такого місця, де вони гадають мене прив'язати. Якби ви знали, якби ви знали! Вони мене так зв'яжуть, що на світі таких ланців нема, аби так глибоко заходили всередину. Та й чую, як дзоркотять коло мене… Дзорк, дзорк, дзінь, дзінь… Як зачнуть дзінькати, то голова пукає начетверо й уха десь так утворяються, як рот, і так люблять слухати той бренькіт. Я вночі обернуся та затулю одно вухо, а друге зато розтвираєся,- і мені кості в голові тре. А я накриюся подушкою, а воно по подушці тими ланцями лупить. Та й ніби каже, ніби лопатою легенькою в саму голову слово суне: «А йди ж, а йди ж за мнов, так тобі буде добре, добре». А я ймуся за постіль та так тримаюся, що м'ясо в руках тріщить, як би живе розтягав… - Та чого ти таке кажеш, та чого ти таке нагадуєш? - крикнула на Тому його жінка. - Ти не страхайся, жінко, бо тепер вони …