Політ крізь бурю

Автор: Бажан Микола  Жанр: Поэзия  Поэзия  Год неизвестен
Скачать бесплатно книгу Бажан Микола - Політ крізь бурю в формате fb2, epub, html, txt или читать онлайн
Закладки
Читать
Cкачать
A   A+   A++
Размер шрифта
Політ крізь бурю - Бажан Микола
Пружнаста віхола —прудка підпора крилам.Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка.Як нудно пахне тулуб літакарозпеченим металом і мастилом!Як ухають, працюючи навзаводи,мотори!Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття.Брести крізь ніч,в морозній хузі плавати,нести моє малесеньке життя…Напружено, аж пальці побіліли,чіпляюсь за дюралієвий плинті прислухаюсь, як гребе під крилагустенну бурю працьовитий гвинт.Греби поглибше, далі й далі вгвинчуйдесяток тихих людських існуваньтуди,за пруг,за фронт,за бій,за грань,де кожен —сам, самітний, поєдинчий, —стрибне в ревіння, в хаос, в хлань.Це буде грань життя мого.Не знаю, —кінець чи грань?Мої сімнадцять літя в пам'яті квапливо проглядаю,печальний список бідочок і бід.Не бідкаюсь. Даремно. Ні до чого.Кому? Тобі, Іване Хомичу?От знов на мене він поглянув строго,немов почув, як гірко я мовчу.За мною слідом ти крізь отвір ступиш,за мною звалишся у прірву, в круговерть,заціпиш зуби,сталь кільця поцупиші трапиш в снігчи вгрузнеш в смерть.Ти зробиш все, як я,а може, навіть краще,хоч я – молодшай легше долечу,та ти пройшовтакі безжальні хащі,де вмерла б я, Іване Хомичу!Про мене знаєш більше, аніж кажеш.Неприязнь тліє нишком, наче трут.Вдивляєшся,чекаєш,міриш,важиш, —не вірить людям —твій щоденний труд.Я знаю це, і злюсь, і зневажаю,але убік очей не відведу,бо ні жаху, ні сумніву не маюперед лицем того, на що іду.Мене від спільного походу не відділитьні зір колючий,ні колючий дріт,і я зумію тілом власним втілитьтой досвід мій,який би міг знесилить,але став силою прожитих трудно літ, —їх темний подих розпачу опік,жалка образа відшмагала їх,у горлі згорбивсь,зщуливсь і знемігмоїх питань невикричаний крик.Дві тисячі сто дев'яносто днів, —і в кожен з них я входила, як в біль,немов крізь терня, дерлася крізь гнів.Дві тисячі сто дев'яносто днів, —і я не впала,й винесла звідтільнедоторканну кладь надій і почуттів,як здобуток моїх німих зусиль.Я – не сама,була я не самав своїй хитливій утлій самоті.Я бачила,що не сховає тьмавеликої просвітлості путі.Я бачила,я прагнула до них,прокладачів незміряних доріг,

Читать книгуСкачать книгу