Поезії 1929-1940 років

Автор: Бажан Микола  Жанр: Поэзия  Поэзия  Год неизвестен
Скачать бесплатно книгу Бажан Микола - Поезії 1929-1940 років в формате fb2, epub, html, txt или читать онлайн
Закладки
Читать
Cкачать
A   A+   A++
Размер шрифта
Поезії 1929-1940 років - Бажан Микола

ФОКСТРОТ

Дугою вигнувшись, дає струна тупа,Немов краплині, впасти чорній ноті,І ось улесливо з оркестру накрапаМелодія в розбещеній скорботі,І люди йдуть, згинаючись в фокстроті,Ламаючись у нерухомім па.І скрипалі бліді помалуЗ скрипок опуклого бокалуУ залу, як в тремкий сосуд,Переллють прелюд.Забився в похоті прелюднійЦей крок лисиць, меткий фокстрот.Цей такт,Цей тракт хитких істот,Цей акт одвертий, акт прилюдний,Цей неймовірний акт.Шматуй же крок, труси людей ти,Кохання механічний знак!Уже на чорнім горлі флейтиЗаходив худий борлак.Струна, як бич, пече банджо,І стогнуть скрипалі,Щоб звук хитавсь, як в жилі жовч,Як ртуть в гарячім шклі,Щоби, упавши з висоти,Запавсь, зім'явсь, зібгавсь.Щоби розкрилися роти,Роти голодних павз.І захлинувсь астмічний такт,Що рве, як рану, рот.Цинічний акт, прилюдний акт,—Розчавлений фокстрот.Ах, солодійництво примарВ розгойданому мюзік-холі!Віолончелі стегна голі,І хтиві талії гітар,І жирний ляпас підошов,І крок кривий, як корч.Ну, що ж, така людей любов,Випростана сторч!Хитаючись, любов іде,До рота влипши ртом.Любов людей, любов людейТрусить животом,Животом і клубами, губами ботокуда,Губами, мов окравками скривавлених лахміть.То, поспішаючи, стенографують людиКаракулями шімі свою коректну хіть.У стоккато шуму шімі,Спотикатись в шумі шімі.Це – любов.Ось така ти в шумі шімі,У строкатім шумі шіміТи – любов!

1929

ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ

Із чорного стебла баскасівба важких басів,і флейти метушня баскана рині голосів.Різкий плижок, зухвалий скік,сухий, як дріб, галоп,і флейт одчай, цих флейт баскихнад ямами синкоп.Крутися, світ, крутися, цирк,крутися, карусель!І гостроверхий фейерверкзлітає над усе…І день – у смерк, і ніч – у смерк,і серце – нічичирк.Крутись, скажений фейерверк,крутись, скажений цирк!І око юрб проколотена шпагах тисяч ламп.Крутись, прокляте коло те…Такт!Темп!Чи, довго прокрутишся так тут,невже не впадеш,невже?Кожен вигиб і темпу, і тактувіддрукує капельмейстерський жест.Віддрукує і занотує: стій!На кожну ноту, на ту єкарбсвій.І пізнаєш уперту математикупароксизмів захвату і журб…Товаришу,друже,братику,—в кожного є свій карб.Кожному ноту нажебрано,і іншої буть не могло б,і рипить між іржавими ребрамисерця сухий суглоб.Серце! Крутися, хитайся, хитайсь,вигинайсь шкереберть!Із губ акробата-китайцяструмочком сповзає смерть.Захлинувся ковтками конвульсій,завертівсь на блискучій косі,і зчепилися в спільному пульсісерцяусі.Горло горбом напнеться,втнеться крик,як звисне, мов флаг, із трапеційчорний людський язик.Скрикне тоненько панійка…Тоді націляйся й лети,в зойки розпачливі, паніко,зімни їхні голі роти!Слину і сльози виточи,губи в гримаси зміси!Розгойдались, мов трупи на ниточках,голоси.

1929

НІЧНИЙ РЕЙС

ю. я.

Підноситься зневажливо рука,І щерблене перо, неначе шпага, гнеться,І пада, зломлений, в покресленій чернетціРядок, мов щогла неструнка.Та напина вітрила плавні строф,Скрипить холодним тросом літерВітерВишуканих катастроф.Шукання катастроф, і мандрів, і натхненьУтіха всіх утіх, розрада всіх розрад.Хай спинається твій патетичний фрегат,Фрегат патетичних пісень,Що чує крізь шторми, і ночі, і тьму,Стенувшись од корми до носа,Що судились йому,Простяглися йомуМужні мандрівки матроса.Рівні та простіЛягли на моряхДороги матроські,Як шрами од шпаг.Тінь неспокійна й крилатаКорсарського злого фрегатаМорями облудними буде пливти;Струмітиме хмуро повз чорні бортиВітер одвертий солдата,Вітер хоробрих людей,Що кричить альбатросом між рей,Тугий, як дуга арбалета,Прямий, як удар стилета,Шершавий, як іржаКорсарського ножа.Рубай же ланцюги,Зривайся із причалу,Бо не в чорнильницях фрегат шукає шквалу,Бо ти, як муж і войовник,В часи смертельного авралуІ компасу,І серцюМетнутись не даси убік.

Читать книгуСкачать книгу