Морозенко

Автор: Мирний Панас   Жанр: Классическая проза  Проза   Год неизвестен
Закладки
A   A+   A++
Размер шрифта
Морозенко - Мирний Панас
Автор:  Мирний Панас    
Жанр:  Классическая проза  Проза 
Серия:   
Страниц: 
Год:  Неизвестен  

Отрывок из книги

- Нехай йому всячина, який він страшний, мамо! - глибоко зітхнувши, мовив Пилипко. - Страшний, сину… А найстрашніший малим діткам. Він їх любить кусати, а часом і зовсім собі забирає. - Я ж, мамо, не малий, мені його нічого боятися. - Бійся й ти, синку. Ти великий на те, щоб тебе вгору підняти або матері на руки взяти, а Морозенкові ти саме впору. Таких, як ти, він найбільш полюбляє. Часом, буває, ви вискочите надвір, то він зараз і почне з вами загравати: за пальчики кусає або за носа ловить, а то на щоці вліпе такого холодного поцілунка, що від його аж шкура побіліє, а потім геть злущиться. То ж, коли він вас в селі недалеко від домівки застукає; а як - не доведи боже! - де в голому полі або в лісі заскоче, то там вже й душу витягне. Пилипко замовк, притаївши духа; мовчала й Кат-ря. Завдавши синові такого страху, вона була певна, що він побоїться піти посипати, їй тільки того й треба, щоб він не зірвався в такий холод в таку далеку путь! їй самій, привичній до всякої лихої години, й то часом аж плач бере, як вискочить надвір. А то ж то йому, малому! - без одежі теплої, без чобіт добрих. Хай трохи попомліє душею від страху, а як засне, переспить. Страх минеться, забудуться ті страховища, що душу лякали, сон своїм спокоєм все те заснує, а все ж зостанеться споминка про ту страховину, й та споминка одсахне сина від лихого заміру.