Оксамит нездавнених літ

Закладки
Читать
Cкачать
A   A+   A++
Размер шрифта
Оксамит нездавнених літ - Корсак Иван

Отрывок из книги

- Та який я там хутірський... Ні пришити, ні прилатати, край села й годі, - обачно і насторожено якось вітався батько з головою та іншим гостем, мовчазним і вічно набурмосеним,теж тільки вчора призначеним бригадиром. - То до хати прошу, людкове. Голова поволі причинив усмішку, як причиняє дерев’яна засувка поліщукову хату, і по тому лице його стало казенним. - Ніколи нам, чоловіче. У колгосп ми прийшли писати. Батько не зразу знайшовся на слово, він стояв розгублено, як школяр, опустивши важкі, витягнуті роботою руки, які, наче зайві, не відав де діти. Вчора у колишній поповій хаті, на якій тепер висіла фанерна дощечка з написом “клуб”, зробленими не вельми впевненою рукою, до півночі дерли горлянку дядьки, смалили махру, від якої аж зуби жовтіли, а незвичному зразу забивало памороки; уповноважені з району, вимахуючи руками у сизих клубах диму, мов потопленики, що рятуються з останніх сил, ублагували вступати до колгоспу. - От я здам кобилу й лоша, - схоплювався й гарячився котрийсь із …