Компас: Подорожі. Пригоди. Фантастика

серия книг

Острів Скарбів

Острів Скарбів - Стивенсон Роберт Льюис

Мати забарилася нагорі біля батька, а я готував на столі сніданок до приходу капітана. Раптом двері розчинилися, і до світлиці ввійшов чоловік, якого я ніколи доти не бачив. Він був блідий, і обличчя в нього лисніло, наче одутле. На лівій руці йому бракувало двох пальців. Хоч чоловік цей і мав при собі кортика, але вигляд його був не дуже войовничий. Я весь час пильнував за моряками — і одноногими, й двоногими, — і пригадую, як ця особа спантеличила мене. Він мало скидався на моряка, та все-таки…

Читать книгу

Туманність Андромеди

Туманність Андромеди - Ефремов Иван Антонович

— Станція загинула, і за сімдесят п ять років її не відновили! Це означає катастрофу на планеті. Треба спускатися, пробивати атмосферу, а може, й сісти. Тут зібралися всі — я питаю думку Ради… Заперечувати почав тільки астроном Пур Хісс. Ніза обурено розглядала його великий хижий ніс і низько посаджені негарні вуха. — Якщо на планеті катастрофа, то ніяких шансів дістати анамезон у нас немає. Обліт планети на невеликій висоті і тим більше приземлення зменшать наш резерв планетарного пального. К…

Читать книгу

Невидимець

Невидимець - Уэллс Герберт Джордж

— Сподіваюсь, я не перешкоджаю вам, — зауважив містер Генфрі. — О ні, анітрохи, — відповів Незнайомий. — Хоч я думаю, — він обернувся до місіс Гол, — що ця кімната цілковито в моєму розпорядженні. — Я гадала, сер, — почала була місіс Гол, — що ви хотіли б, щоб годинник… — Звичайно, — перебив її Незнайомий, — але загалом я волів би, щоб мені дали спокій і не турбували. Він повернувся спиною до коминка й заклав руки за спину. — А коли годинника направлять, я попросив би принести чаю, — д…

Читать книгу

Хроніка капітана Блада

Хроніка капітана Блада - Сабатини Рафаэль

Серед останніх найупертішими були, мабуть, Хагторп, Піт і велетень Волверстон, який втратив око під Седжмуром. Бладові дуже добре будувати плани повернення в Європу, казали вони. Він володіє мирним мистецтвом лікування і може заробити собі на прожиття у Франції чи Фландрії. А вони — люди моря і нічого більше не вміють. Та й Дайк, що служив молодшим офіцером у королівському флоті до того, як прилучився до політики й повстання, поділяв такі ж погляди, а гармаш Огл вимагав, щоби бог, чорт чи Блад с…

Читать книгу

Сонячний вітер

Сонячний вітер - Положий Виктор Иванович

— Вже краще — без лазера, — буркнув Марат. — Як ти розмовляєш з батьком? — не витримала мати. — Пробачте. Всі троє на якийсь час примовкли. — Ви з Діком сьогодні наче… — …показилися, — підказав матері Марат. — Я не можу з тобою розмовляти, — зітхнула мати. — Діка сьогодні переведуть в інший пансіон, — сказав батько. — Батьків уже попередили. Правильно, вас давно треба було розлучити. Художники… — Не сварися, — сказала батькові мати. — Дік скоро прийде до тебе прощатися. — А чого йо…

Читать книгу

Вогняний вершник

Вогняний вершник - Бердник Олесь Павлович

Друже, ти, що читатимеш мої спогади, не шукай науково-подібної конкретизації минулого Віоли та Віктора. Даю тобі лише фрагменти їхнього життя. Вони до кінця пронесли незгасний вогонь подвигу, щоб вказати шляхи іншим дослідникам… “До кінця…” Написав ці слова і всміхнувся. Яке немічне слово! Слово-паразит, яких ще так багато в нашій мові. Як, наприклад, слова “порожнеча”, “пустота”. Нема порожнечі у Всесвіті, відсутній кінець будь-чому. Тому не говоритиму про “кінець” Віоли й Віктора. Чую поряд з…

Читать книгу

Всесвітні походеньки капітана Небрехи

Всесвітні походеньки капітана Небрехи - Ячейкин Юрий Дмитриевич

Цей казковий монстр перетравлював навіть каміння і вже встиг зжерти половину власної планети. Не було ніяких сумнівів, що коли потвора житиме і далі, вона поглине усю планету. Про наслідки такої зажерливості не хотілося й думати. Зрозуміло, зникнення цілої планети порушило б закон всесвітнього тяжіння, що, безперечно, спричинилося б до безпрецедентної космічної катастрофи в сузір’ї Дракона. Усі цивілізації сузір’я благали нас прийти негайно на поміч. Я одержав запрошення на ці видатні лови за …

Читать книгу

Година бика

Година бика - Ефремов Иван Антонович

— Наче Рицарі Щастя… — сказала сором’язлива Кунті. — Але ж ми мало знаємо навіть про планету Торманс. Звісно, про неї читав кожен, але зараз, вивчаючи нашу історію, ще більше її зрозуміємо. — Тим більше що планета населена такими ж, як і ми, людьми, нащадками землян, і всі процеси її розвитку аналогічні нашим, — згодився вчитель. — Це непогана ідея. Я попрошу з Будинку Історії “зірочку” пам’ятної машини з повною розповіддю про минулі експедиції на Торманс. Але для її перегляду нам слід підготув…

Читать книгу

Сім стихій

Сім стихій - Щербаков Володимир Іванович

Вони по черзі підходили до приладу. Довго радилися, поки зелена цятка повзла з півночі на південь, перебираючись з одного сузір’я в інше. — Супутник? — нетерпляче запитав я. — У тім-то й річ, що ні… — задумливо мовив Енно. — Супутники я розпізнаю як людей. З вигляду. За портретом. Та й він так само… Микола. — Інша станція? — Ну, ні! Сьогодні це наш квадрат. І нікому не дамо права тут працювати. Нам надали зовсім крихітну діляночку, градус на градус, і до того ж на одну добу, але забрати …

Читать книгу

Право жити

Право жити - Лоцманенко Юрий Викторович

Мені обіцяли квартиру в новому будинку, що його зводили для нашого інституту на Зарічному масиві. Таня не могла діждатися — коли вже його побудують, і ми частенько ходили туди дивитися. Клали шостий поверх, а наша квартира мала бути на дев'ятому. Легкі хмарини пропливали над нами, мало не торкаючись верхівок баштових кранів. Таня дивилася в небо й сміялася: — Бачиш наше вікно? Онде, поряд із хмаркою. Ми поставимо біля нього твій стіл. А хмарини влітку впускатимемо крізь кватирку, вони, певне, м…

Читать книгу

Остання роль

Остання роль - Ростовцев Эдуард Исаакович

— А звідки ж у Назарова подряпини на руках і на обличчі, чому розірвана сорочка? Можливо, йому не вдалася перша спроба, Світлана вискочила з машини, а коли він догнав її — захищалася? — Нащо ж тоді було скидати плаття? Чи брати сумку з купальними речами? — І то правда, — погодився Білякевич. — Але в такому разі треба думати, що перед убивством був якийсь конфлікт, спалахнув раптово або несподівано став дуже гострий. — Так, так, — підхопив Онопрієнко. — І в цьому конфлікті Світлана, видно, пов…

Читать книгу

Серія КОМПАС видавництва "Молодь"

Серія КОМПАС видавництва Молодь - "Молодь"

1979 ППФ — 79  З 1979 року видавництво починає випускати збірники фантастичних і пригодницьких повістей та оповідань. До першого такого збірника — “ППФ-79” — увійшли твори переважно молодих радянських авторів. Видання супроводжується вступною статтею та короткими біографічними довідками про авторів. 1980 ППФ — 80 До збірника увійшли фантастичні та пригодницькі твори переважно молодих радянських письменників-фантастів. ___________________ Самбук Р. …

Читать книгу

Людина, що знайшла своє обличчя

Людина, що знайшла своє обличчя - Беляев Александр Романович

На третій день їхнього мандрування сталося нещастя: їхній каюк потрапив між крижані брили, і ті зім’яли його, мов яєчну шкаралупу. Рибалки ледве встигли вибратися на крижину і подорожували на ній далі. Завбачення Ніколиного батька, хоч і з запізненням, але справдилося: береговий вітер стих, і незабаром повіяло рівним крижаним диханням з півночі. Крижину повернуло до берега, але до нього було далеко. А голод починав не на жарт турбувати рибалок, що зазнали аварії. Риба загинула разом з каюком. …

Читать книгу

Яким ти повернешся?

Яким ти повернешся? - Росоховатский Игорь Маркович

Стара злякалась, а що коли цей сумнів підказав він? Подивилася на гостя, очікуючи важкого недоброго погляду, і вже приготувалася до бою. Проте Валерій Павлович дивився не на неї, а на Віту. Гострі риси його обличчя пом’якшали. І хоч біля усміхнених очей не збиралися зморшки, його обличчя вже не здавалося таким дивним. Він дивився на дівчинку і посміхався. Віта теж відповідала йому усмішкою. ІІІ — Ти вже велика, повинна сама розуміти, — почала Оксана Вадимівна одразу після того, як гість піш…

Читать книгу

Операція «Кришталеве дзеркало»

Операція «Кришталеве дзеркало» - Ненацький Збігнєв

Альберт похитав головою. —Історії не можна довіряти. Її вироки помилкові. Я добре знаю це — сам історик. — Авжеж, — жваво підхопив ксьондз, — бо вироки історії теж виносяться людьми. Але ж є ще одна історія, неписана, — історія, яку народ зберігає у своїй пам'яті. — У народу коротка пам'ять, — Альберт зневажливо знизав плечима. Молода жінка підвелася, немовби обурена цією дискусією, і вийшла з купе, залишивши на лавці свої рукавички. Невдовзі поїзд почав гальмувати. Альберт схопи…

Читать книгу